Словом, у демократичному таборі усе залишається, як і у минулі двадцять три роки – війна усіх з усіма, тимчасові союзи, зради, змови, безупинний популізм і обслуговування корупційних інтересів фінансово-промислових груп.
Є одна відмінність – раніше усі ці обставини були чинником поразки демократів у боротьбі з владою, сьогодні – вони самі влада
Нехай – знову за підтримки майже тих самих фінансово-промислових груп, нехай – часто з тими самим персоналіями, що і за попередніх злочинних режимів, нехай – навіть з тими самими корупційними схемами та хапальними рефлексами, але за інших цивілізаційних орієнтирів суспільства.
